Документ — тільки засіб передачі інформації тим, хто віддалений часом або відстанню,
тим, чий логічний розум жадає зрозуміти зв'язки між сутностями.
Поль Отлє. Трактат про документацію, 1934, с. 25
Обробити в середньому шість запитів на день. Багато це, чи так собі? Навчений досвідом читач, звісно, вимагатиме уточнити: яких саме запитів? Та уточнивши, що йдеться про «запити на отримання інформації», доброзичливий автор рекомендує читачу не посміхатись зневажливо, мовляв, Google сьогодні обробляє понад шість мільярдів запитів на день. Адже потрібно ще уточнити: коли ці запити оброблялись?
Один з тих, кого звуть батьками-засновниками теорії інформатики, Поль Марі Жіслен Отлє (Paul Marie Ghislain Otlet) народився у Брюсселі, 23 серпня 1868 року. Ще з дитинства захоплений читанням книжок, підлітком, завдяки батьку багато подорожуючи Європою, Поль набув неабиякого «користувацького» досвіду в книгарництві, бібліотечній та музейній справі. Може, саме тому, а може — завдяки отриманому у двадцять два роки ступіню доктора права та набутому досвіду роботи з призначеним швидше приховувати сенс, аніж прояснювати його, юридичним крючкодерством, він захопився питаннями управління інформацією. Відтак, вже у 1892 році опублікував Ессе про бібліографічну теорію (Essai sur la théorie bibliographique), в якому розкрив один з ключових недоліків наукових книжок та статей: різноманіття їхніх структур у різних авторів та їхню насиченість мовними (літературними) тонкощами, повторюваннями, багатослів'ям тощо. На думку Отлє, ідеально було б позбавити наукові роботи усієї цієї «води», та зібрати на окремих картках усе, що є новим, та додає знань. Доповнивши кожну таку картку анотаціями про род та вид інформації, що вони містять, їх, писав Поль Отлє, можна було б зібрати у щоденно оновлюваний загальний каталог, щоб кожен міг швидко отримати потрібне йому знання.
Думка у Поля Отлє не розходилась зі справою. У 1895 році, разом з майбутнім нобелівським лауреатом Анрі Лафонтеном (Henri La Fontaine), він заснував перший у світі Міжнародний інститут бібліографії. Та, не зупинившись на цьому, замислив ще більш амбітний проект: не просто зібрати всю інформацію у світі, а зробити її доступною будь-якій людині, у будь-якій точці земної кулі.
Здається, знайома ідея? Навіть користуєтесь подібними засобами? Тільки, мабуть, такими, що з'явились, принаймні, на дев'яносто років пізніше…
Отлє та Лафонтен змогли зацікавити своєю ідеєю бельгійський уряд, і той у 1910 році виділив кошти та приміщення, у якому вчені створили Манденіум (Mundaneum) — «Місто знань», всесвітнє інформаційне сховище. Протягом десяти років у ньому була зібрана інформація у кількості, що вражала сучасників: понад 12 мільйонів інформаційних карток, понад 200 тисяч газет, сотні тисяч плакатів, листівок та фотографій. А для систематизації усієї цієї безлічі відомостей використовувався розроблений Полем та Анрі… універсальний десятковий класифікатор. Так, так, той самий УДК, добре знайомий сьогодні майже усім. Ну, як не усім, то, принаймні, тим, хто сам пише статті та книжки. :)
Джерело: Онлайн-експозиція "У вік інформації"
Особливо відмітимо, що, на той момент, ідея збирати ще й зображення, фотографії тощо як елементи знань — була зовсім не очевидною. Та Отлє вважав, що документ (до речі, Поль прирівнював книгу та документ) — є викладенням думок, ідей, фактів, знань тощо не тільки літерами, але й графіками, діаграмами, ілюстраціями, кіно (відео), та навіть тактильними, смаковими, нюховими тощо засобами [Поль Отлє. Трактат про документацію, 1934, с. 429]. На думку вченого, найбільш загально книгу та документ можна визначити як носій, що містить відображення певних інтелектуальних даних [Поль Отлє. Трактат про документацію, 1934, с. 43].
Досвідчений читач, мабуть, і в останньому визначенні побачив щось дуже знайоме. А як же ж! Майже таке саме визначення поняттю документ дають сучасні стандарти ISO, зокрема — ISO 9000:2015 Системи менеджменту якості. Основні положення та словник термінів: документ — це інформація та носій, на якому вона міститься.
